На обох берегах тихоплинної річки Гнізни, притоки Серету, на мальовничій Подільській височині розкинулось старовинне місто Збараж. 
В народі ходять легенди, ніби тут збирались колись хоробрі дружини для захисту рідного краю. Відтак це місце стало називатися Збаражем (Збиражем). 
Першу письмову згадку про місто знаходимо в Галицько - Волинському літописі. В 1211 році, як свідчить літопис, давньоруське місто Збараж вже існувало і входило в склад Київської Русі. 
Збараж як і інші центри удільних князівств було невеликим за розмірами і населенням місто, розташоване навколо дерев‘яного замку, який був основою оборонної системи поселення. 
До ХІV століття відноситься нова згадка про місто. В 1393 році Новгород-сіверський князь Дмитро Корибут побудував на місці дерев‘яного кам’яний замок, який став новим центром міста. 
У ХІV-XV століттях містом володіли нащадки Федора Несвіцького - князі Збаразькі, які були одними з найбагатших землевласників Волині. Вони ж збудували новий замок, навколо якого сформувалося і нове місто, яке поступово виросло та стало значним ремісничим і торговельним осередком регіону. 
Незабаром після будівництва, замок витримав тривалу облогу військ Богдана Хмельницького. Про ці події оповідає польський письменник Г.Сенкевич в романі "Вогнем і мечем". Результатом цієї військової кампанії стало підписання Зборівського договору. 
Саме під стінами Збаража загинув корсуньський полковник С.Мрозовицький, оспіваний в народних піснях як Морозенко, а також сильно поранений Іван Богун. У 1707 році в Збаражі побували гетьман України Іван Мазепа та російський цар Петро Перший. 
З 1810 по 1815 рік місто у складі частини Тернопільщини на підставі Шенбрунського трактату входило до складу Росії, але за Віденським договором знову відійшло до Австрії. 
На початку ХХ століття місто захопила хвиля національного відродження, організувалися просвітницькі товариства, неодноразово гостем міста був Іван Франко.
Під час Другої світової війни Збараж був окупований спочатку радянськими, потім німецькими військами. 6 березня 1944 року був звільнений від фашистів і згодом став районним центром Тернопільської області, яким він є і до сьогодні. 
Збудований в 1627-1631 роках тодішніми власниками міста князями Юрієм і Христофором Збаразькими за проектом італійського архітектора Вінченццо Скамоцці, замок відображав найновіші досягнення фортифікаційного мистецтва того часу. 
Складався з палацу, чотирьох бастіонів та рову. Зв’язок замку з навколишнім світом здійснювався через браму, розміщену в двоповерховій вежі, до якої вів підвісний міст. 
Центральна споруда замку двоповерховий палац, збудований в стилі пізнього ренесансу. 
Протягом XVII-XVIII століття замок був надійною оборонною спорудою, яка витримала не один ворожий напад. Але починаючи з XIX століття він починає руйнуватися. 
Лише в 60- х рр. XX століття розпочинаються його реставраційні роботи. З 1994 року замок стає основним об‘єктом Державного історично-архітектурного заповідника у місті Збаражі (з 2005 року – Національний заповідник «Замки Тернопілля»), який займається його реставрацією і сьогодні. 
Збаразький замок сьогодні є сучасним туристичним об‘єктом, в якому збережений історичний колорит середньовіччя. В ньому сьогодні працює більше 20 експозиційних залів, а саме: 
зали сакрального мистецтва, які експонують ікони невідомих майстрів XVII-XIX століття та інші унікальні речі культового призначення; 

зали зброї, розміщені в лівому крилі казематів замку містять зразки оригіналів та копій холодної і вогнепальної зброї від часів палеоліту до початку ХХ століття; 
Зали антикваріату, розміщені на другому поверсі в’їзної вежі замкового палацу містять зразки меблів, годинників, музичних інструментів ХІХ, початку ХХ століття, а також зали археології, культової скульптури, зал козацької слави, а також ресторан «Легенда». 
Перший костел отців Бернардинів був споруджений в 1627 році князем Юрієм Збаразьким для ченців бернардинів, які служили капеланами в його війську. 
Нове життя святині пов`язане з іменем Йозефа Потоцького, який в 1752 році будує по-суті нову споруду і відкриває в ній теологічну гімназію. Пам’ятка була діючим храмом до 1946 року. В 1990 році були відновлені богослужіння. Зараз монастир і костел є пам’яткою національного значення України і об’єктом Національного заповідника «Замки Тернопілля».
Спасопреображенська церква 
Побудована у 1600 році поблизу Святоонуфріївського монастиря, історія якого сягає у далеке ХІІІ століття. 
Храм був збудований з урахуванням необхідності ведення оборонних військових дій. У 1961 році церква була закрита, а в 1989-му році почалося її друге народження. З 1994 року церква є частиною Державного історичного архітектурного заповідника. 
Церква Успіня 
Споруджена у 1755 році в стилі бароко. Довгий час була філіальною церквою міста. В 1963 році церква була закрита. З 1982 по 1989 роки тут працював районний краєзнавчий музей. В 1990 році святиня була відреставрована та освячена
Воскресенська церква 
Побудована в 1764 році, через 12 років після зведення церкви Успіня, також у стилі українського бароко. 
Фундаторами будівництва були збаразький міщанин Григорій Гимонюк та Микола Потоцький. 
В 1960 році храм був закритий, а в 1989 відновлено богослужіння. В 1991 році відновлена церковна дзвіниця, а в 1993 році біля церкви збудована дерев‘яна каплиця.

Матеріали сайту: http://prostir.museum/tourists/ua